Де миколаївці слухали музику у XX столітті

Протягом всього XX століття музика в Миколаєві не лише відображала дух епох, а й формувала локальну унікальність та об’єднувала миколаївців. Від перших грамофонів, які з’явилися на міських вуличках ще на початку століття, до музичних клубів і кінотеатрів, що розквітли в 60-х і 70-х. Кожна епоха залишила свій неповторний слід у культурі музичного сприйняття. Далі в статті на сайті mykolaiv-trend.in.ua ви дізнаєтесь, де і як слухали музику миколаївці в різні десятиліття ХХ століття. Які мелодії їм подобалися найбільше та як музика стала не просто фоном, а справжньою культурою. Культурою, яка об’єднувала людей на вулицях, у концертних залах та просто в родинних колах.

Початок XX століття

На початку XX століття наш Миколаїв поступово почав долучатися до технологічних новинок. Зокрема, до грамофонів. У ті роки вони вважалися справжньою розкішшю. 

Миколаївські купці, які часто їздили до сусідньої Одеси та в Київ, почали привозити звідти грамофони. Вони купляли їх в дорогих салонах. 

Мелодичні звуки грамофонів лунали з вікон будівель на головних вулицях міста, таких як Велика Морська та Адміральська. Це привертало увагу перехожих і створювало атмосферу якогось невловимого затишку. 

Крім приватного прослуховування музики на початку ХХ століття в Миколаєві активно виступали бенди та оркестри. Вони виступали на різноманітних публічних заходах та на святах. 

Часто можна було почути гру оркестру в Міському саду (сучасний парк “Дружба народів”). Тож миколаївці мали змогу насолодитися музикою у затінку дерев. До слова, цим оркестром керував відомий в ті роки миколаївський маестро Євген Ніконенко.  

У 1912-му році в нашому місті було збудовано перший Палац культури, який згодом став осередком живої музики. Тут збиралися миколаївці насолодитися музикою. Збиралися, щоб відчути магію живого звуку.

Трохи про радіо

Перша міська радіостанція почала транслюватися з 1914-го року. І варто зазначити, що саме це була перша в Україні радіостанція. Вона була третя за потужністю у всій Російській імперії. Потужнішими були лише Московська та Царськосельська. Миколаївська радіостанція була розташована в Ракетному урочищі. Поруч із ракетним заводом. Тоді це було передмістя Миколаєва. Її площа була близько 430 кв.м. 

В 1917-му році Миколаївська радіостанція ухвалила мовлення Петроградського військово-революційного комітету. І це остаточно підтвердило революційні настрої радіостанції.

Під час фашистської окупації Миколаєва радіостанцію контролювала німецька влада. І протягом березневих повстань та вуличних боїв 1918-го вона не виконувала своїх обов’язків. Пізніше її змогли звільнити від фашистського блокування.

За часів радянсько-української війни радіостанція працювала на користь більшовиків. Тоді вона приймала та передавала програми різноманітного змісту із Берліна, Парижа, Будапешту та Софії. Варто додати, що під час Першої світової війни (1914-1918 рр) Миколаївська радіостанція обслуговувала увесь південний регіон сучасної України.

Зі встановленням радянської влади музика набула нового значення. Тепер це була не просто розвага, а один з інструментів ідеологічного виховання. Та й хоча радіопередачі мали переважно пропагандистський характер, музика займала значну частину ефіру. Радіо стало новим вікном у світ. Завдяки йому миколаївці могли слухати пісні різної тематики. Від патріотичних маршей до ліричних романсів.

Пізніше, у 1930-х роках у Миколаєві працювало кілька патефонних клубів. Зокрема в районі нинішньої площі Леоніда Федорова, де молодь часто збиралася послухати популярні пісні та новинки музики.

Післявоєнне відродження

Після Другої світової війни в Миколаєві почали потроху відновлювалися культурні заклади. Зокрема й кінотеатри, які вже стали одними з найпопулярніших місць для прослуховування музики. 

У 1950-х роках у кінотеатрах “Іскра” та “Побєда” були не лише перегляди фільмів, а й цікаві музичні паузи. Під час яких миколаївцям транслювали популярні мелодії на платівках. 

У кінофільмах звучали хіти радянської та західної естради. Це викликало великий інтерес молоді, яка хотіла дізнатися більше про нові та європейські стилі. Так, до прикладу, в “Іскрі” глядачі вперше мали можливість почути мелодії з американських фільмів та джазову музику.

Водночас у міських парках почали з’являтися танцювальні майданчики. Вони були різного розміру. І під час святкових заходів з них транслювали музику на платівках або ж виступали живі оркестри. 

Головною локацією для подібних заходів був Парк Перемоги на Центральному проспекті. Тут миколаївці могли вдосталь насолодитися танцювальною музикою в колі друзів і родичів. То були роки розквіту вальсу, танго та фокстроту, які дуже добре вписалися у святковий ритм післявоєнного відродження.

60-70-ті роки XX століття

До 60-х років більш доступною для миколаївців стала магнітофонна техніка. Вона була майже в кожному будинку. Молодь із задоволенням слухала музику, яку можна було записати на касети. Тож Володимир Висоцький, Булат Окуджава та Алла Пугачова звучали на кожному кроці. 

Одночасно з магнітофонами у Миколаєві дуже популярними стали й дискотеки. Найчастіше їх влаштовували у Палаці культури моряків та на заводських клубах.

Миколаївці поступово знайомилися із західними виконавцями та з рок-музикою. Незвичною новинкою для них стали гурти The Beatles та The Rolling Stones. Їх мелодії потай відтворювали на касетах. 

Дуже популярним був рок-клуб під назвою “Корабел”. Він був заснований на суднобудівному заводі. Часто миколаївська молодь збиралася тут, щоб послухати музику та обговорити останні музичні новинки. 

Перехід у нову епоху і вплив електронної музики

Неабиякі зміни сталися у 80-90-х роках. Тоді на музичній сцені Миколаєва з’явилася електронна музика. Водночас почали відкриватися перші нічні клуби. В кінці 80-х ХХ століття на Центральному міському проспекті відкрився клуб “Галактика”. Згодом він став знаковим місцем для проведення музичних вечорів та різноманітних дискотек. 

В стінах “Галактики” миколаївці слухали сучасні хіти, електронну музику та танцювальні треки. Слухали все, що стало символом нового, пострадянського періоду в житті міста. Це місце було надзвичайно популярне серед молоді. Бо тут завжди можна було знайти нові формати спілкування й проведення дозвілля.

На початку 90-х дуже популярними серед миколаївців стали вуличні фестивалі. Тож тепер музика лунала просто на відкритих просторах, збираючи десятки тисяч миколаївців. 

Зазвичай такі фестивалі проводилися на території Парку Перемоги та на площі Соборній. Тут місцеві виконавці представляли свої композиції, а миколаївці та гості нашого міста насолоджувалися живими виступами під голим небом.

Тож, як бачимо, музична культура Миколаєва минулого століття була надзвичайно різноманітною та багатогранною. Вона відображала дух кожної епохи. Від класичних грамофонних мелодій початку ХХ століття до динамічних дискотек і електронної музики в кінці 90-х. 

Вулиці, кінотеатри, парки, клуби… Все це стали місцями, де музика об’єднувала, надихала та допомагала миколаївцям знаходити спільну мову навіть у найскладніші часи.