У самому серці суднобудівного Миколаєва, поміж плавнів Південного Бугу та крейсера “Україна”, стоїть заклад із непідробним духом культури – Миколаївський фаховий коледж культури і мистецтв. Тут, у стінах, що пам’ятають і Фалєєвську (нині О. Вадатурського) вулицю, і перші бібліотечні полиці, живе історія, сповнена драматургії, музики й руху танцю. У цьому лонгріді на сайті mykolaiv-trend.in.ua шість ключових віх, що кують його обличчя.
Початки та створення технікуму
Ідея створити у Миколаєві окремий навчальний заклад для підготовки культурно-освітніх працівників виникла в масштабах УРСР навесні 1953 року. 17 серпня того ж 1953 року за розпорядженням Ради Міністрів УРСР №1674 технікум отримав статус самостійної установи – “Миколаївський технікум підготовки культурно-освітніх працівників”.
Перший набір становив 120 осіб. 88 юнаків і 32 дівчини. Навчання розпочалося 1 вересня 1954 року у двох корпусах – по вулиці Фалєєва, 10 (сучасна О. Вадатурського) та по вулиці Потьомкінській, 34 (сьогодні Марка Кропивницького, 34).
Першим директором призначили Ольгу Михайлівну Данильченко, заслужену працівницю культури. Вже у жовтні 1954 року вона створила перші робочі програми з “бібліотечної справи” та “культурно-освітньої роботи”.
До кінця календарного року 30 викладачів забезпечували 480 годин практичних і лекційних занять щотижня. Уже у грудні 1954 року в читальному залі налічувалося 1 250 експонатів методичної літератури та нотних видань.
Раннє функціонування та осередки культури в Миколаєві
Студенти щомісяця проходили практику в Миколаївському академічному художньому драматичному театрі на вулиці Адміральській, 25. Від самого моменту його відкриття. Тут глядацька зала вміщувала 350 осіб та 36 лож. А вже з 1955 року творчі роботи та концерти відбувалися на сцені будинку культури заводу імені 61 комунара, який тоді забезпечував роботою більш ніж 12 000 миколаївських суднобудівельників.
У навчальному процесі згодом утвердили глибоку фахову підготовку. У 1960 році створили предметну комісію музично-теоретичних дисциплін. Перший її склад налічував 6 викладачів. Вони вели теорію музики, гармонію, сольфеджіо, історію мистецтв, аналіз творів та українську музичну літературу.
Водночас підсилював навчання міський соціокультурний контекст. За даними перепису 1959 року, Миколаїв налічував 226 207 мешканців, причому 59,7% становили українці та 30,3% – росіяни. Цей мультикультурний ландшафт спонукав студентів технікуму активно долучатися до масових заходів на Соборній площі, у міському краєзнавчому музеї на Набережній та в приміщеннях Центральної міської бібліотеки ім. М. Кропивницького. До слова, до 1962 року в цих місцях щороку проходили понад 120 науково-популярних лекцій і літературних вечорів.
Реформація в культурно-освітнє училище
14 березня 1961 року постановою колегії Міністерства культури Української РСР технікум підготовки культурно-освітніх працівників був офіційно перейменований на Миколаївське культурно-освітнє училище. Цього ж дня відбулося відкриття нових спеціалізацій на клубному відділі – хоровий спів, режисура, хореографія, народні та духові інструменти.
Паралельно створили перші предметно-циклові комісії. Після переходу на чотирирічний термін навчання в навчальних планах закріпили 1 120 годин хореографії, 800 годин теорії музики та 600 годин режисури.
У перші 2 роки після реформації училище очолював заслужений працівник культури Петро Григорович Павленко. Саме він 18 вересня 1962 року затвердив перший склад методичної ради, до якої увійшли хореограф Людмила Василівна Кривова, теоретик музики Іван Іванович Білик та режисер Олександр Анатолійович Ушаков. Під їхнім керівництвом у 1963 році було відкрито першу лабораторію народних інструментів площею 45 м² і кабінет “теорії та історії мистецтв” з фондом у 320 навчальних посібників.
Зведення власної будівлі на вулиці О. Вадатурського
У 1989 році для Миколаївського культурно-освітнього училища здали в експлуатацію новий чотириповерховий корпус за адресою вулиця О. Вадатурського, 5. Загальна площа будівлі сягнула 3 500 м². Це стало першим окремим навчальним корпусом із 3 на території коледжу.
Фасад будівлі виконано з червоної цегли у поєднанні з панорамними вікнами, що виходять на південний бік, де в 1852 році було зведено лютеранську кірху. Поряд із корпусом височіє Грецька кам’яна церква 1817 року.
Всередині цього корпусу розмістили головну концертну залу на 200 місць, 2 хореографічні зали по 120 м² кожен, бібліотеку на 200 читачів із фондом понад 11 000 примірників та 24 навчальні кабінети з мультимедійним обладнанням.
Етапи подальшого розвитку та зміни статусу
1 вересня 1991 року Миколаївське культурно-освітнє училище отримало статус “Вище училище культури”, відповідно до наказу Міністерства культури УРСР № 412. Підготовка тривалістю 3 з половиною роки охоплювала 1 420 академічних годин теорії музики, 1 200 годин режисури та 1 350 годин хореографії.
3 березня 1992 року постановою Кабінету Міністрів України №145 заклад реорганізували в державний вищий навчальний заклад – “Миколаївське вище училище культури”, підпорядковане Управлінню культури Миколаївської обласної державної адміністрації. Тоді ж у приймальній комісії працювали 12 співробітників, а серед студентів – 312 осіб із Миколаївщини та сусідніх Херсонської та Одеської областей.
У червні 2010 року рішенням Миколаївської обласної ради №12-4/2010 “Про перейменування закладу” училище остаточно стало “Миколаївським фаховим коледжем культури і мистецтв”. З того часу коледж готує молодших бакалаврів за 5 галузями – 023 “Образотворче мистецтво”, 024 “Хореографія”, 025 “Музичне мистецтво”, 026 “Сценічне мистецтво”, 029 “Інформаційна, бібліотечна та архівна справа”.
27 червня 2020 року в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ 02214774) оновили офіційну назву на “Миколаївський фаховий коледж культури і мистецтв Миколаївської обласної ради” та затвердили статус комунального закладу фахової передвищої освіти.
Сучасність і внесок у культурну мапу Миколаєва
Станом на березень 2025 року в коледжі навчаються 612 студентів із 19 районів Миколаївської області. 78% контингенту – уродженці самого міста, 22% – з Первомайська, Вознесенська та Вітовського району.
Навчальний процес забезпечують понад 80 штатних викладачів та концертмейстерів. Серед них 6 кандидатів наук, 12 доцентів, 8 заслужених працівників культури України й 4 заслужені артисти України. Серед них – Інна Морозинська, керівниця оркестру народних інструментів, та заслужена працівниця культури Людмила Василівна Кривова.
1 квітня 2025 року в концертній залі на вул. О. Вадатурського відбувся звітний концерт оркестру народних інструментів під керівництвом Інни Морозинської. Зала була заповнена на 95%.
9 грудня 2024 року в Академічному художньому драматичному театрі Миколаївської області відбувся урочистий концерт з нагоди 70-річчя коледжу. Серед гостей були присутні заступник голови Миколаївської ОДА Денис Андрєєв, секретар міської ради Дмитро Фалько, заступник начальника облвійськадміністрації Юрій Гранатуров.
Директор коледжу з 2012 року кандидат культурології Сергій Васильович Мицик. Він координує проєкти з реконструкції хореографічних залів (площею 120 м² кожен) та модернізації мультимедійної бібліотеки з фондом 11 250 примірників.
Джерела:
