Театри Миколаєва не втомлюються тішити містян театральними постановками, операми, ляльковими виставами. Через своє географічне розміщення Миколаїв створювався виключно як кораблебудівне місто. У свій час він навіть був закритим, для відвідування іноземних туристів і судів. Нині це все вже давно позаду. Суднобудівні заводи, що закрилися, гнітюче видовище. Але місто активно намагається позбутися репутації корабельного міста.
У Миколаєві працюють кілька театрів, у репертуарі яких, постійно показують класичні п’єси, роботи сучасних авторів. Так, Миколаївський академічний український театр драми та музичної комедії подарувала миколаївцям українську рок-оперу “Біла ворона”. Авторами першої української рок-опери виступили Юрій Рибчинський та Геннадій Татарченко. Больше на mykolaiv-trend.in.ua.
Миколаївський академічний український театр драми та музичної комедії
Свій творчий шлях театр розпочав із 1 жовтня 1927 року з Театру юного глядача. В основі молодого миколаївського театру, допомагали видатні актори та педагоги Радянського Союзу. Вони поділилися своїм досвідом та навичками з першою трупою.
Життя театру не було сповнене великою кількістю подій. У 1980 році театр знайшов нову назву – Миколаївський український театр драми та музичної комедії.
З самого заснування театру глядачі могли споглядати різні постановки: «Містерія – буф» В. Маяковського, «Два клени» Є. Шварца.
В 1988 році театр очолив Микола Берсон. Його призначення знаменувало у житті театру нову епоху. Новий керівник докладає всіх зусиль, щоб Миколаївський український театр став найкращим в Україні.
Крім неординарного бачення класичних творів, нових п’єс, керівництво театру вкладає кошти та в його зовнішній вигляд. Зал для глядачів затишний, сучасний, але зберіг справжній дух істинного театру. У його стінах мимоволі хочеться знизити голос до шепоту з поваги до цих стін.
Саме у театрі драми та музичної комедії вирішили випробувати новинку – театралізованої дії – свято. Театр став показувати глядачам вистави на тему свят: “День матері”, “День незалежності України”, “Різдвяний подарунок дітям” та інші. Поряд із нововведеннями театр підкорює класичний жанр опери.
2001 року театр отримав статус академічного. Це велика подія у житті театру. Театр активно веде свою творчу діяльність та невпинно дарувати миколаївцям унікальні постановки.
“Біла ворона”
Директор театру Микола Берсон давно хотів поставити на сцені українського театру щось унікальне та складне. Після низки довгих роздумів, було ухвалено рішення поставити “Білу ворону”. Робота над постановкою тривала цілий рік. Актори, костюмери, режисери, постановники – усі невтомно трудилися, щоб подарувати миколаївським глядачам унікальний витвір.
Складнощів додавав жанр п’єс – рок-опера. Уся складність полягала в тому, що протягом усієї постановки на сцені звучить гучна музика. Це може бути дуже стомливим і не простим для акторів.
Для постановки “Білої ворони” залучили тридцять акторів Миколаївського академічного українського театру драми та музичної комедії.
Керівник науково-драматичної частини українського театру Богдан Головченко, поділився з журналістами, що для постановки рок-опери було залучено всі компоненти театру. Протягом останніх трьох років Миколаївський український театр не ставив нічого такого масштабного. “Біла ворона” – складний проєкт, для реалізації якого залучили балет, оркестр, артисти драми, артисти-вокалісти.
Сюжет “Білої ворони” оповідає про становлення Жанни Д’Арк. Здавалося б, що ця постановка могла бути особливо актуальною десь на французькій сцені. Але постановник рок-опери Максим Галенко, зміг розповісти цю історію з боку трагедії боротьби за свободу та любов. Для України та Миколаївського краю це актуальна тема. Миколаївці гідно оцінили роботу добре знайомого ними постановника.
“Біла ворона” стала непростим завданням для трупи театру. Але для них подібний виклик не рідкість. Оригінальне бачення класичних тем це не нововведення для Миколаївського академічного українського театру драми та музичної комедії. Так, якось театр поставив п’єсу “Чайка” Антона Павловича Чехова. Незвичайність постановки полягала в тому, що на сцені було споруджено не глибокий басейн, у якому відбувалися основні дії п’єси.
