Історія Миколаївської обласної філармонії

“Музика – це маленьке нагадування Бога, що у світі є щось більше, ніж ми.” Напевно, це одне із найкращих висловлювань про музику. Безперечно, культурологи можуть пояснити, як з’явилася перша музика. Спочатку це були прості, не ритмічні хлопки чи постукування. Але те, до чого музика прийшла зараз, справді схоже на божественні витівки. А музиканти – посланці.

 Через ноти можна сказати те, чого неможливо сказати словами. Миколаївська обласна філармонія протягом багатьох років продовжує доносити до душ українців слова великих музикантів, які були заховані серед нот.

Переживаючи непрості часи, філармонія зберегла свій шарм і неперевершену “родзинку”. Народившись у маленькому містечку, миколаївські музиканти змогли зарекомендувати себе далеко за межами країни. Більше на mykolaiv-trend.in.ua.

Створення та перші концерти

Миколаївську обласну філармонію заснували 1937 року. Але свою професійну діяльність вона розпочала лише наступного року.

У липні 1938 філармонія дала свій перший концерт для працівників заводу імені 61 комунара. Першими слухачами стали кілька тисяч простих робітників. Симфонічний оркестр разом з хоровою капелою, порадував працівників заводу першокласную музикою. Керував філармонією тоді Кривицький.

Окрім виконання музичних творів, музиканти філармонії виконували літературно–музичні концерти. Перший такий концерт відбувся у другій половині серпня 1938 року. Місцем для концерту став парк біля заводу імені Марті. Нині це Чорноморський суднобудівний завод. 

Під віртуозні звуки симфонічного оркестру артисти читали твори Антона Павловича Чехова.

Життя після окупації

Під час німецької окупації міста з 1941 по 1944 роки, Миколаївська філармонія не могла дарувати містянам солодкі звуки музики. Роботу вони відновили лише у травні 1944 року.

З самого заснування філармонія не мала свого дому. Після звільнення міста трупа змушена була давати концерти на майданчиках театру юного глядача, виступати у парках, скверах, літніх театрах. Артисти возили містом свої важкі інструменти, і виступали просто неба. Ці труднощі могли позначатися на музиці. Важко дарувати глядачам Моцарта у літню спеку.

Незабаром після закінчення Другої світової війни Миколаївська обласна філармонія набула свого будинку. Місто виділило трупі будинок на вулиці Радянська, 4. На цей час це вулиця Микільська. Спочатку будівля будувалася для інших потреб, і її довелося переробляти. У стислий термін всі необхідні зміни будівлі були зроблені. Збудували простору сценічну сцену, зал для глядачів облаштували м’якими кріслами та іншими необхідними меблями, для трупи придбали нові та необхідні музичні інструменти.

Для глядачів двері Миколаївської обласної філармонії відчинилися 22 жовтня 1944 року.

Після закінчення війни керівництво філармонія не гаяло часу. Постійно на гастролі запрошували інших артистів різних жанрів. Це дозволяло вности різноманітність до виступів, дивувати глядачів.

Філармонія ставилася до своїх гастрольних друзів дуже серйозно. У повоєнний час готелів у Миколаєві не було. Принаймні придатних для проживання артистів. Через це філармонія за свої гроші винаймала для приїжджих артистів квартири. Так, на сцені Миколаївської обласної філармонії виступали представники художніх колективів з Харкова, ансамбль пісні та танців Чорноморського флоту.

Склад філармонії

Попри невеликі розміри Миколаєва, трупа Миколаївської філармонії налічувала сто три виконавці. До складу входив симфонічний оркестр – 32 особи, жіночий хоровий ансамбль – 35 виконавиці, балетна трупа – 14 танцюристів, духовий оркестр – ще 15 музикантів, сім артистів цирку, естрадні виконавці та артисти художньої мініатюри та, звичайно ж, головний соліст.

Миколаївська обласна філармонія мала змогу залучити до свого штату висококваліфікованих та іменитих артистів. 

У трупі працювала Ушакова Наталія Георгіївна – лауреат Всесоюзного конкурсу естрадних артистів та солістка Ленінградського ордена Леніна академічного театру імені Кірова – Савицька Надія.

У кооперації з відомими Всесоюзними виконавцями, трупа філармонії дарувала концерти для дорослих та дітей. Різноманітність репертуарів робила виступи цікавими для будь-якого віку.

Концерти, концерти, концерти…

На грудень 1944 року артисти філармонії, в одному тільки Миколаєві, провели понад двісті концертів. Серед них були та тематичні концерти, які присвятили творчості А. С. Пушкіна, М. Ю. Лермонтова, А. П. Чехова, І. А. Крилов. На Миколаївщині трупа провела 178 концертів. Філармонія також робила виїзні концерти за межі рідної області. 

В інших областях виконавці провели вісімдесят концертів. Майже сто п’ять тисяч глядачів змогли оцінити майстерне виконання музичних творів миколаївськими артистами.

Для дітей також проводились концерти у цей час. Їх, звісно, ​​було менше. Усього двадцять концертів у Миколаєві, та 14 в інших селищах Миколаївської області.

Крім відвідування інших театрів та клубів, трупа виїжджала з концертами до шпиталів та військових частин. Таким чином музиканти намагалися підтримати солдатів та висловити їм свою подяку.

Проблеми філармонії

Попри велику кількість виступів, гастролей, творчий потенціал артистів не було повністю розкрито. Нестача якісних декорацій, костюмів, інструментів не дозволяла акторам у повному обсязі проявити свій талант. Виконавчий комітет Миколаївської обласної ради депутатів видав наказ заповнити нестачу філармонії до 1 червня 1945 року. Тодішнього директора Жданова зобов’язали покращити та внести різноманітність до репертуару філармонії.

З новими декораціями та репертуаром артистам вдалося в 1946 році провести в рази більше концертів. Понад п’ять тисяч глядачів мали честь побачити нові виступи Миколаївської обласної філармонії. Всупереч всім успіхам, трупа переживала непрості часи. Невміле керівництво призвело до заборгованості по зарплаті перед співробітниками філармонії.

Зміни у колективі

До війни до складу хорової капели входили лише жінки, але після війни хор поповнили чоловіки. Чим внесли суттєву різноманітність у вокальні здібності філармонії. У новому складі філармонія провела 66 концертів. На жаль, оновлений склад проіснував лише до 1948 року. Рішенням Миколаївської обласної ради хорова капела була ліквідована. Разом із нею і духовий оркестр. Після таких змін у складі Миколаївської обласної філармонії залишився лише симфонічний оркестр та естрадні артисти.

Попри зміни, колектив став проводити ще більше концертів. Так, в 1951 році майже 150 тисяч глядачів могли бачити виступи симфонічного оркестру.

Музиканти намагалися принести музику до кожного дому, донести мистецтво до кожного миколаївця. Тому, концерти приходили не лише у стінах філармонії. Заводські клуби, сквери, парки, бульвари, водні станції міста – це лише мала частина тих місць, де виступали артисти.

Всупереч щільному графіку концертів, Миколаївська обласна філармонія організовувала виступи інших колективів та артистів у Миколаєві. Так, в 1949 році мешканці Миколаєва змогли побачити знаменитий український народний хор під керуванням Григорія Верьовки, балет Великого театру, артистів Ленінградської естради, ансамбль кубанських козаків.

Це дало змогу побачити иколаївцям виступи всесоюзних груп, а співробітникам філармонії отримати новий досвід.

В 1951 році Миколаївська філармонія отримала державні дотації – 600 тисяч карбованців. Це принесло приємні зміни у житті колективу. Будівлю філармонії вдосконалили, розширили сцену, зал для глядачів, службові приміщення, гримерки. Колектив філармонії поповнився професійними музикантами. Це все принесло ще більше виступів, ще більше задоволених глядачів.

Репертуар філармонії

Більшість концертів становили тематичні концерти. В основному вони були про творчість Петра Чайковського, Людвіга Бетховена та Миколи Гоголя. Висвітлювати творчість цих великих людей лягло на плечі симфонічного оркестру. Музиканти повністю виконали п’яту симфонію Чайковського та п’яту симфонію Бетховена.

Для естрадних виконавців та камерної групи філармонії тексти писали миколаївські автори. Філармонія “зустрілася” з ними завдяки тісним творчим стосункам з Миколаївським літературним об’єднанням.

Ця спілка приносила користь обом сторонам. Філармонія вносила різноманітність у свій репертуар, а місцеві, нікому ще не відомі автори, набули популярності.

У 1967 року у філармонії відбулося відкриття свята мистецтва “Зірки над Бугом”. Відкривали концерт капела бандуристів. Крім струнних інструментів, миколаївці почули композицію “Співає Україна”. На початку 70-х років у філармонії пройшли виступи на тему “Про красу людську”, “Великий і простий”, “Сміхом колючим”. Трупа філармонії займалася  несенням музики в народні маси, та виконувала освітню функцію. Просвітлювала простий народ про музику та її місце у житті.

У 1973 році репертуар філармонії поповнився новими програмами. Камерний оркестр виконував “Творчі портрети Моцарта, Чайковського, Прокоф’єва”, “Його величність робітничий клас”. Оркестр, рівномірно освітлював життя всіх верств населення.

Музично лектор виступав з лекціями на тему “Я пам’ятаю чудову мить”, “У майбутнього – новий крок”.

Міжнародне та місцеве визнання

1973 року двоє артистів Миколаївської обласної філармонії отримали звання Заслуженого артиста УРСР, директор Філармонії отримав статус Заслуженого співробітника культури УРСР. Весь колектив отримав нагороди від Міністерства культури СРСР, від Центрального комітету профспілки працівників культури та профспілки працівників сільського господарства. Майстерність миколаївських музикантів визнавали на території всього Радянського Союзу. І далеко поза його межами.

На базі філармонії було створено вокально-інструментальний ансамбль “Співаючі юнги”. Перший час ВІА виступав разом із рештою трупи. А 1975 року ансамбль поїхав виступати на фестиваль у Німеччину, місто Галле. Миколаївський ансамбль заспівав про море, про корабельний край (миколаївщину) та український народ загалом.

Після виступу в Німеччині ансамбль їздив із виступом для будівельників Амурської магістралі.

І знову на колесах

З початку 80-х Миколаївська обласна філармонія знову стала бродячою. Втративши свій перший будинок, артисти були змушені гастролювати та орендувати концертні зали. Пізніше філармонії виділили нову будівлю на вулиці Маршала Василевського. 

Але ця будівля не була придатною для проведення концертної діяльності.

Більшу частину діяльності філармонії складали виїзні концерти та гастролі. Все це трималося на плечах концертних гуртів та естрадних колективів. Час змінювався і публіка разом із ним. Більш популярними стали естрадні виступи, ніж симфонічні.

Тяжкі 90-ті

90-ті роки були складними для всіх. Україна тільки здобула незалежність, і країна переживала важкі часи. Це торкнулося й Миколаївської обласної філармонії.

Організовувати гастролі у молодій державі було важко. Для співробітників філармонії настали важкі фінансові часи. Проблеми полягали не тільки у фінансах, а й у організаційних питаннях. На базі філармонії залишилося лише три автобуси. А цього було замало для перевезень інструментів та артистів по області. Через це сталося зниження кількості концертів. У 1992 році було проведено 591 концерт, у 1994 році – 582 концерти, у 1997 – 446 концертів, у 2000 році філармонія дала всього 327 концертів. Кількість глядачів також знижувалась.

У 1994 році до складу філармонії входив камерний оркестр, інструментальний ансамбль, гурт “Сучасник”, артисти розмовного жанру, концертні виконавці та незмінний лектор – музикознавець.

2000 року до складу Миколаївської обласної філармонії входив камерний оркестр, ансамбль народних інструментів, музична група, камерний ансамбль, лектор – мистецтвознавець та концертні виконавці.

Філармонія зараз

Нині Миколаївська обласна філармонія продовжує дарувати жителям Миколаєва та його гостям неймовірні музичні твори. На жаль, російська агресія, як колись німецька окупація, змусила філармонію зачинити свої двері для глядачів.

Філармонія так і продовжує “проживати” за адресою вулиця Маршала Василевського. У тому ж непристосованому для неї будинку. Зовні будинок виглядає дуже атмосферно та ефектно. Високі та заокруглені вікна, ліпнина на фасаді. Сам будинок був збудований силами полонених німців, які залишилися на території Миколаївської області для відшкодування збитків.

Небайдужі містяни неодноразово порушували питання про надання філармонії будівлі, що відповідає всім вимогам. Але відповідь міської влади з року в рік не змінюється: готової будівлі в місті немає. Це означає, що Миколаївська філармонія зможе знайти необхідний їй будинок лише у разі нової побудови. Можливо, колись знайдеться меценат, який збудує нову будівлю для філармонії.

Ситуація трохи змінилася у 2015 році. Миколаївську обласну філармонію переселили. Переїзд був ініційований рішенням віцегубернатора Миколаївської області. Після відвідин Обласної філармонії, віцегубернатор була шокована аварійним станом будівлі. Весь персонал філармонії розділили між Миколаївським художнім драматичним театром, Миколаївським коледжем культури та мистецтв, Державною інспекцією з охорони пам’яток історії та культури у Миколаївській області та Обласним краєзнавчим музеєм. 

Як стати частинкою сім’ї філармонії

Щоб стати частиною колективу Миколаївської обласної філармонії, необхідні дві складові: талант і музична освіта. У Миколаєві є дев’ять музичних шкіл. Туди беруть дітей різного віку. Миколаївські школи пропонують охочим навчатися на будь-якому інструменті. 

Продовжити навчання можна у Миколаївському державному вищому музичному училищі. Або ж обрати будь-який інший профільний виш України.

Миколаївське державне вище музичне училище багато років прищеплює кожному охочему любов до музики. Відкрилося училище у 1900 році. 

За все своє життя воно змінило кілька назв та кілька будівель. Наразі училище знаходиться за адресою вулиця Севастопольська, 2. В одній з найстародавніших будівель міста. Будова дуже атмосферна та підходить музичному училищу, але ремонту ці стіни не бачили дуже довго. Випускники училища змогли знайти себе в оркестрах, групах чи як сольні артисти.

Але все ж таки, навіть найякісніша музична освіта не може прищепити любов до музики. Це народжується десь всередині людини. Охочі стати частиною великої філармонічної сім’ї доведеться багато працювати. Грати без зупинки. Адже конкурентів є чимало.

“Музика навколо нас, треба тільки вміти її чути…” Миколаївська обласна філармонія дає кожному охочому можливість почути музику. І, можливо, навіть побачити її. Творчий та життєвий шлях Миколаївської філармонії був тернистим та непростим. Але, подібно до фенікса, філармонія відроджувалася, попри навколишні проблеми. Ансамблі, трупи, артисти та керівники змінювали один одного, але це не змінювало їхньої любові до мистецтва та бажання дарувати миколаївцям частинку прекрасного.

Comments

.,.,.,.