На початку XX століття наш Миколаїв, приморське українське містечко, став свідком появи нового мистецького явища. Став свідком того, що вже підкорило більшість країн Європи й значну частину Російської імперії. Саме тут, на перетині торгівельних і культурних шляхів, кіно стало справжнім відкриттям. Перше німе кіно об’єднало і робітників верфей, і студентів, і місцеву інтелігенцію… Кожен миколаївець знаходив у тогочасних фільмах якусь зі своїх емоцій. А справжнім втіленням кінематографічної революції для містян став кінотеатр “Ілюзіон”. Його двері відкрилися у 1907-му році. Він перетворив звичайні вечори миколаївців на яскраві події. Він дав поштовх до зародження нової культурної традиції у нашому місті. А більше про епоху німого кіно в Миколаєві – читайте на сайті mykolaiv-trend.in.ua.
Миколаїв на межі століть
В період кінця XIX – початку XX століть Миколаїв жив бурхливим життям. У місті, розташованому на берегах Південного Бугу та за кілька кілометрів від Чорного моря, помітно зростала інфраструктура та розвивалася промисловість. А культурне життя почало виходити на новий рівень.
Службовці, ремісники та купці створювали так званий економічний фундамент, на якому поступово формувалися театри, громадські клуби, читальні… Завдяки сусідству з Одесою і Херсоном, наш Миколаїв завжди мав доступ до новітніх європейських течій, які тут набували більш локальних рис.
Проте, саме кіно, яке почало входити в побут миколаївців на початку XX століття, стало унікальним явищем. Чому ж унікальним? Бо одночасно дивувало і зачаровувало. Це було справді незвичним для місцевих мешканців. Перші фільми поступово знаходили дорогу до Миколаєва. Вони були російського та рідше європейського виробництва. І завжди німі… А відкриття кінотеатру “Ілюзіон” на вулиці Велика Морська стало надзвичайно великою подією.
Поява “Ілюзіону” на Великій Морській
Першим і найвідомішим кінотеатром Миколаєва був “Ілюзіон”. Він розташовувався на головній артерії міста. На вулиці Велика Морська. На той час це був осередок міського життя. Ця вулиця відома своїми театрами, кав’ярнями, крамницями, сувенірними лавками… Вона завжди вабила мешканців і гостей нашого міста.
Власником “Ілюзіону” був представник однієї відомої миколаївської родини. Місцевий підприємець Леонтій Людвігович Коносевич. Тоді він вирішив інвестувати свої гроші в нову справу. В кінотеатри. І це стрімко почало набирати обертів в імперських містах. Саме в Миколаєві Коносевич перетворив стару крамницю на сучасний кінотеатр. І це нове місце стало сенсацією. Справжньою сенсацією для миколаївців.
В “Ілюзіоні” було близько 50 місць. І щоразу кожне з них заповнювалося до останнього. Особливо це було помітно під час вечірніх кіносеансів. Бо в цей час місць просто не вистачало. Простір кінотеатру був облаштований доволі просто. Але тут завжди було дуже затишно. Дерев’яні лавки, невеликий екран, сцена, акустичне піаніно, на якому грав тапер (один із музикантів з місцевого оркестру, котрий супроводжував кожен кіносеанс живою музикою).
Перші німі кіносеанси
З відкриттям “Ілюзіону” миколаївці вперше відчули на собі магію кіно. На перших німих кіносеансах показували короткі документальні стрічки та видовищні ролики. Вони відображали сцени з життя великих європейських міст. Частіше за все, це були сцени з життя Парижа, Лондона та Санкт-Петербурга. Для багатьох відвідувачів це було єдиною можливістю подивитися на світ за межами Миколаєва і його сусідніх міст.
Одним із найперших німих фільмів, що вразив містян, була стрічка про кораблі на військово-морських парадах у Санкт-Петербурзі. У Миколаєві, де морська тема була близька кожному, кадри великих суден і флотів на екрані справляли особливе враження.
Багато глядачів були робітниками на верфях або обслуговували морські порти. А можливість побачити на екрані таких розмірів флотилії породжувала гордість за свою професію і неабияке захоплення масштабами виробництва, в якому вони самі брали участь.
Жива атмосфера показів та роль таперів
Як і в усіх кінотеатрах початку XX століття, в “Ілюзіоні” німі кіносеанси не обходилися без тапера. Це був музикант, який виконував акомпанемент під час кожного сеансу.
Місцевими таперами зазвичай були музикантами міського оркестру. Вони підбирали мелодії для окремих сцен. Вони за допомогою музики передавали настрій фільму. Кожен тапер відрізнявся своєю особливою манерою гри. А отже й кожен кінопоказ мав своє індивідуальне звучання. Часто серед глядачів точилися розмови про улюблених таперів.
Інколи музиканти готували спеціальні мелодії, натхненні місцевими миколаївськими мотивами. Так, у драматичних сценах звучали повільні та ліричні мелодії, виконані у стилі українських народних пісень, які добре розуміли й всі миколаївці. Під час комедійних сцен тапер часто додавав гумору. Він імітував народні мотиви або гучні фанфари, а це створювало відчуття святкової атмосфери.
Хто відвідував кінотеатр
Кінотеатр “Ілюзіон” приваблював всі верстви населення. Вже за кілька місяців після відкриття в залі можна було зустріти як заможних городян, так і простих робітників. Бо тепер у Миколаєві не залишилося нікого, хто б байдуже ставився до кінематографа. Квитки вартували від кількох копійок. Та хоч вартість прем’єрних сеансів завжди була більшою, кіно було доступним навіть для найскромніших верств населення.
Здебільшого в кінотеатр ходили вечорами. Після робочого дня. Тоді миколаївські вулички наповнювалися людьми… Містяни виходили прогулятися або ж відвідати одну з численних кав’ярень. Молодь приходила парами, діти з батьками, а більш старше покоління миколаївців збиралися компаніями… Люди активно обговорювали нові фільми. Вони часто ділились емоціями, отриманими в процесі перегляду кінострічок, із родичами та близькими.
Вплив німого кіно на мистецьке середовище
Розвиток миколаївського кінотеатру “Ілюзіон” вплинув і на місцеву ремісничу спільноту. Якби це дивно не звучало, але лише тоді у нашому місті з’явилися перші рекламні афіші. Тоді їх почали виготовляти у миколаївських друкарнях. І все завдяки підвищеному попиту на кінострічки.
А ось художники-ремісники створювали для афіш нових показів оригінальні зображення. На яскравих плакатах зображували драматичні сцени, які інтригували містян та гостів Миколаєва і робили кіно ще більш відчутним та бажаним.
Кінотеатр також добре посприяв об’єднанню театральних діячів і місцевих музикантів. Вони часто збиралися в кінозалі, щоб надихнутися переглядом німих кінострічок, а після – обговорювали перспективи розвитку цього нового виду мистецтва.
Кінотеатр “Ілюзіон” був не просто розважальним закладом нашого міста. Він став місцем, де відбувалися творчі зустрічі та обмін досвідом, залучаючи до кінематографа навіть тих, хто спершу ставився до нього скептично.
Згодом у Миколаєві почали відкриватися й інші кінотеатри, та “Ілюзіон” залишився символом зародження кінокультури в місті. Перший кінотеатр став своєрідною точкою відліку для мистецького середовища Миколаєва. Завдяки цьому, на той час унікальному закладу, миколаївці на початку XX століття відчували себе частиною світової культурної спільноти.
